СЛОВНИК СОЦІОНІЧНИХ ТЕРМІНІВ

АКТИВАТОР — це людина з однієї з тобою соціонічної квадри, але цілковито протилежна тобі за дихотоміями, крім вертності (екстра-/інтроверсії): тут ви схожі. Якщо він екстраверт, то й ти екстраверт; якщо він інтроверт, то й ти інтроверт. В активаційних відносинах перший буде ірраціоналом, другий — раціоналом. Приклад: Єсенін і Горький, Дюма і Робесп’єр.

ВІДНОСИНИ АКТИВАЦІЇ — один із 16 видів інтертипних відносин у соціоніці. Соціотипи, що перебувають у відносинах активації, називаються «активаторами». Існує 8 можливих пар активаторів. Активаційні відносини вважаються одними з найкращих у соціоні й чи не другими після дуальних. З одного боку, у них більше розуміння завдяки однаковій вертності, з іншого — відмінний стиль мислення через різну нальність (один буде ірраціоналом, другий — раціоналом). Приклад: Габен і Достоєвський, Жуков і Гамлет.

АКТИВАЦІЙНА ФУНКЦІЯ — одна з 8 соціонічних функцій, двовимірна й ціннісна для соціотипу. Тобто функція слабка, у мовленні майже не транслюватиметься, але запит на інформацію за нею є. Приклад: активаційна функція Єсеніна — Структурна Логіка.

АУШРА АУГУСТИНАВІЧЮТЕ — засновниця соціоніки (литовка). Наприкінці 60-х — на початку 70-х років познайомилася з типологією Юнга, теорією психоаналізу Зиґмунда Фройда й теорією інформаційного метаболізму Антона Кемпінського, на основі яких розробила теорію соціоніки. Сама Аугустинавічюте називала 1968 рік датою народження соціоніки: тоді вона зрозуміла, як можна розширити концепцію Юнга. Вона побудувала 8-компонентну модель психіки (модель «А» — модель Аушри) — звідси 8 функцій у психіці людини: базова, творча, активаційна, сугестивна, фонова, обмежувальна, больова, рольова.

БАЗОВА ФУНКЦІЯ — одна з 8 соціонічних функцій, чотиривимірна й ціннісна для соціотипу. Найсильніша функція в психіці людини. Через Базову функцію людина аналізує світ постійно, найповніше й найоб’ємніше. Розмірковуючи про різні сфери життя, вона використовує найбільше висловів саме із семантики своєї Базової функції. Приклад: базова функція Жукова — Вольова Сенсорика.

БЛ — Біла Логіка. Дивись «Структурна Логіка».
БІ — Біла Інтуїція. Дивись «Інтуїція Часу».
БС — Біла Сенсорика. Дивись «Сенсорика Комфорту».
БЕ — Біла Етика. Дивись «Етика Відносин».

БОЛЬОВА ФУНКЦІЯ — одна з 8 соціонічних функцій, одновимірна й неціннісна для соціотипу. Найслабша функція в психіці людини. Це зона ігнорування, найменшого опору й інтересу. За Больовою функцією людина болісно сприймає інформацію й потребує тактовної допомоги, бажано без зайвих слів. У семантиці мовлення озвучується вкрай рідко. Приклад: больова функція Жукова — Етика Відносин.

ВОЛЬОВА СЕНСОРИКА (може траплятися абревіатура ЧС — чорна сенсорика) — одна з 8 лінз сприйняття в соціоніці. Характеризується сприйняттям світу як фізичного простору з об’єктами, що взаємодіють у ньому; звертає увагу на їхні зовнішні, формальні параметри: рельєф, ландшафт, відстані, форми, об’єм, висоту, ширину, глибину тощо. Вольова Сенсорика аналізує розстановку сил, ієрархію, статусну належність людей, порівнює їхній вольовий та енергетичний потенціал, звертає увагу на матеріальне становище. Зіставляє й оцінює взаємодію та взаємовплив одних сил на інші. Мовлення вольового сенсорика насичене описами зовнішніх параметрів, у ньому багато конкретики й сенсорних метафор на кшталт «моє слово — залізобетон», «впав, як мішок», «стоїть, як скеля», «не зроблю, хіба що мені руку відірве». Приклад: базова функція Жукова — Вольова Сенсорика.

ДІЛОВА ЛОГІКА (може траплятися абревіатура ЧЛ — чорна логіка) — одна з 8 лінз сприйняття в соціоніці. Сприймає світ прагматично, оцінюючи його об’єкти з погляду практичної користі й раціональної вигоди («світ і люди в ньому — як набір корисних ресурсів»). Ділова логіка аналізує ефективність, доцільність та оптимальність дій, рішень, учинків, пристроїв, механізмів і алгоритмів. Мислить події, людей і навіть відносини як певні ресурси й алгоритми, підпорядковані законам логіки. У мовленні діловий логік використовує велику кількість дієслів, часто описує будь-які явища через дії (наприклад, не «хороша людина», а «людина, яка робить добрі вчинки»). Приклад: базова функція Джека Лондона — Ділова Логіка.

ДІЛОВИЙ ПАРТНЕР — людина із сусідньої соціонічної квадри, з якою у тебе ідентичні Творча, Фонова й Больова функції, а також збігаються вертність (екстраверсія/інтроверсія) і нальність (раціональність/ірраціональність). Приклад: Дюма і Єсенін, Штірліц і Гюго.

ДІЛОВІ ВІДНОСИНИ — один із 16 видів інтертипних відносин у соціоніці. Існує 8 можливих пар соціотипів, що перебувають у ділових відносинах. Такі соціотипи називаються «діловими партнерами». Ділові партнери — або обоє екстраверти, або обоє інтроверти; або обоє раціонали, або обоє ірраціонали. Больова, Творча й Фонова функції діловиків також ідентичні. Ділові відносини вважаються перспективними в соціоніці. Приклад: Джек Лондон і Гамлет, Бальзак і Габен.

ДИХОТОМІЇ — 8 основних параметрів, що утворюють соціотип. Вони ж становлять 4 пари дихотомій: сенсорика/інтуїція, етика/логіка, екстраверсія/інтроверсія, раціональність/ірраціональність. Юнг виокремив три пари взаємовиключних дихотомій (він установив їх на практиці, спостерігаючи за людьми): сенсорика утворює дихотомію з інтуїцією, етика — з логікою, інтроверсія — з екстраверсією, раціональність — з ірраціональністю (останню пару дихотомій виокремила Аушра Аугустинавічюте, спираючись на праці Юнга). Чому взаємовиключних? Тому що в психіці людини переважає лише один із двох способів мислення, а це вже підстава віднести людину, наприклад, до інтровертів, а не екстравертів. Це як стать: ви або чоловік, або жінка. Так само людина не може однаковою мірою бути етиком і логіком: щось первинне, а щось вторинне. Коли поєднання всіх восьми дихотомій визначено, стає відомим соціотип людини. Приклад: логіко-інтуїтивний інтроверт, раціонал — це Робесп’єр; сенсорно-етичний екстраверт, ірраціонал — це Наполеон.

ДУАЛ — це людина іншого, ніж у тебе, соціонічного типу, усі сильні сторони якої відповідають твоїм слабким. Дуали належать до однієї соціонічної квадри й ідеально доповнюють одне одного. Тому дуальні відносини вважаються найперспективнішими у спілкуванні. Приклад: дуал Єсеніна — Жуков, дуал Джека Лондона — Драйзер.

ДУАЛЬНІ ВІДНОСИНИ — один із 16 видів інтертипних відносин, описаних у соціоніці. Соціотипи, що перебувають у дуальних відносинах, називаються «дуалами». Існує 8 можливих дуальних пар. Дуальні партнери належать до однієї квадри, один із них екстраверт, інший — інтроверт. Взаємодоповнення полягає в тому, що, наприклад, якщо один із партнерів логік, то інший — етик; якщо один сенсорик, то інший — інтуїт. При цьому в дуалів завжди збігається ознака нальності: дуали або обоє раціонали, або обоє ірраціонали. Приклад: Робесп’єр і Гюго, Гекслі й Габен.

ЕКСТРАВЕРТ — людина, орієнтована на сприйняття зовнішньої множинності; увага розфокусована, різноспрямована; говорить, щоб думати. Плюс: різноспрямованість, об’єктивність, ініціативність, комунікабельність. Мінус: слабка зосередженість, розфокусованість, низька концентрація, непосидючість. Екстраверти створюють необхідні життєві умови й орієнтовані на сприйняття самих об’єктів — процесів, людей, подій, відчуттів. Екстраверти відчувають більшу потребу в надходженні нової інформації, ніж інтроверти. Вони більшою мірою орієнтовані на пошук нової інформації, а не на аналіз уже наявної. Тому екстраверт поверховіший, але об’єктивніший за інтроверта. Екстраверт почувається пригніченим у середовищі, де немає ані людей, ані подій і не надходить нова інформація. Його увага розфокусована, йому легше, ніж інтровертові, одночасно виконувати кілька справ. Сторонні джерела інформації викликають пожвавлення й інтерес. Тому робота в людному місці не дратує, а сприяє продуктивності екстраверта. Віддавання енергії екстраверта спрямоване назовні й орієнтоване на її витрачання. Тому середньостатистичний екстраверт виглядає активним, рухливим і балакучим. Екстраверт без труднощів може посісти лідерську позицію у великих соціальних групах — на відміну від інтроверта, який ефективніший у малих соціальних групах. Екстраверти створюють умови, розширюють системи й налагоджують зв’язки між ними. Образна аналогія: екстраверт викопає багато неглибоких криниць, тоді як інтроверт — одну глибоку. Приклад: Гюго, Жуков, Наполеон, Штірліц, Дон Кіхот, Гамлет, Гекслі, Джек Лондон.

ЕТИК — людина думок і відносин між суб’єктами; схильна до компромісів. Плюс: емпатійність, емоційність, гнучкість, чутливість. Мінус: неконкретність, імпульсивність, незграбність у діловій сфері. Етики краще розуміються на людях, стежать за настроєм, створюють потрібну атмосферу. Етик більшою мірою орієнтується на почуття «подобається / не подобається». Його увага спрямована на чуттєву, морально-етичну оцінку: «це добре / це погано», «краще / гірше». Якщо етики оживлюють навіть неживий світ, говорячи: «Моя машинко, заводься, хороша!», то логіки знеособлюють навіть живий світ: «Мій чоловік — це моє паливо, мій ресурс!». Етик може висловлювати свою думку, озвучувати почуття й відносини людей, навіть якщо його про це не запитували. Етик менш точний за логіка. Він часто буває неточним у висловах, бо, передаючи зміст, приділяє багато уваги тому, як його подати. Етики зазвичай «заходять здалеку», люб’язничають, пом’якшують прямі висловлювання. Якщо образно говорити про ролі логіків та етиків, логіки — це суть (скажімо, сама цукерка), а етики — упаковка (обгортка). Цукерка сама по собі може бути доброю, але без належної презентації її ніхто не купить. Логіки — «штаб», етики — «фронт». Робота в штабі має бути максимально предметною й продуктивною: там і так усі «свої люди», тому формальності, манірність і дифірамби зайві — важливий результат. Інша річ — фронт: там відбувається діалог із другою стороною, і важливо встановити довірливі, приємні відносини, а це поле етиків. Мовлення етика м’яке, у ньому більше люб’язностей, ніж у мовленні логіка, а також воно образніше. Приклад: Єсенін, Достоєвський, Наполеон, Гюго, Гамлет, Гекслі, Дюма, Драйзер.

ЕТИКА ЕМОЦІЙ (може траплятися абревіатура ЧЕ — чорна етика) — одна з 8 лінз сприйняття в соціоніці. Сприймає світ і людей крізь призму атмосфери, настроїв, душевних станів та емоцій, які вони викликають. Етик емоцій виявляє емоційне різноманіття, широку палітру настроїв і чуттєвість; глибоко й тонко відчуває світ емоцій; здатний яскраво виражати всі їхні відтінки й півтони. Аналізує, вбирає, переймає й відтворює чужі стани, має задатки до пародіювання та акторської майстерності. У мовленні для сильнішого ефекту часто використовує гіперболізовані, перебільшувальні або применшувальні «крайні» формулювання на кшталт «жахливо», «приголомшливо», «абсолютно завжди», «ніколи-ніколи» тощо. Приклад: базова функція Гамлета та Гюго — Етика Емоцій.

ЕТИКА ВІДНОСИН (може траплятися абревіатура БЕ — біла етика) — одна з 8 лінз сприйняття в соціоніці. Етик відносин схильний до емпатійного сприйняття, рефлексії, аналізу чужих і власних мотивів. Етика Відносин схильна помічати й аналізувати симпатії та антипатії людей, оцінювати моральність учинків; звертає увагу на те, як прийнято й не прийнято поводитися в суспільстві, на правила й норми моралі, суспільної поведінки, «належить / не належить», «слід / не слід». Також описує якості: добродушний, відповідальний, привітний, добрий, щедрий, огидний, поганий, хороший. Якщо людина інтроверт, це ще й опис та аналіз власних станів, відчуттів, переживань, самокопання, аналіз подій крізь призму своїх почуттів («Я відчувала дискомфорт поруч із ним, було неприємно слухати правду про себе», «Мені дуже імпонують такі люди, подобається їхній стиль життя»). Приклад: мовлення героїні Енн із фільму «Енн із Зелених Дахів».

ЗАМОВНИК — людина із сусідньої соціонічної квадри, Базова функція якої є твоєю Фоновою. Для замовника ти є підзамовним. Приклад: Джек Лондон — замовник для Жукова, Робесп’єр — замовник для Габена.

ПІДЗАМОВНИЙ — людина із сусідньої соціонічної квадри, Фонова функція якої є твоєю Базовою. Для підзамовного ти є замовником. Приклад: Робесп’єр — підзамовний для Єсеніна, Наполеон — підзамовний для Горького.

ВІДНОСИНИ ЗАМОВЛЕННЯ — один із 16 видів інтертипних відносин у соціоніці. Їх називають асиметричними, бо серед двох соціотипів, що перебувають у відносинах замовлення, один є замовником, а другий — підзамовним. У кожного соціотипу в соціоні є свій замовник і свій підзамовний. Відносини замовлення вважаються неперспективними в соціоніці.

ДЗЕРКАЛЬНИК — людина з твоєї соціонічної квадри, схожа на тебе за всіма дихотоміями, крім раціональності/ірраціональності та інтроверсії/екстраверсії. Якщо подивитися на функції дзеркальників у Моделі «А», вони на 100% дзеркально відображені. Там, де в тебе Базова, у Дзеркальника — Творча; де в тебе Творча, у дзеркальника — Базова. Там, де в тебе Рольова, у дзеркальника Больова, і навпаки. Приклад: Штірліц і Габен, Бальзак і Джек Лондон.

ДЗЕРКАЛЬНІ ВІДНОСИНИ — один із 16 видів інтертипних відносин у соціоніці. Існує 8 можливих пар дзеркальників. Соціотипи, що перебувають у дзеркальних відносинах, називаються «дзеркальниками». Дзеркальники належать до однієї соціонічної квадри, їхні функції дзеркально відображені в моделі А. Вважаються перспективними у спілкуванні. Приклад: Єсенін і Гамлет, Робесп’єр і Дон Кіхот.

ІНТЕРТИПНІ ВІДНОСИНИ (ІТВ) — особливості взаємодії між представниками соціонічних типів. Усього виокремлюють 16 типів соціонічних відносин: тотожні, дуальні, відносини активації, дзеркальні, споріднені, напівдуальні, ділові, міражні, відносини суперего, відносини квазітотожності, відносини повної протилежності, конфліктні, відносини замовлення, відносини ревізії. Інтертипні відносини поділяються на сприятливі, несприятливі й нейтральні.

ІНТРОВЕРТ — людина, орієнтована на сприйняття внутрішньої єдності, схильна до рефлексії, самокопання, самоаналізу; увага сфокусована, односпрямована; мовчазна. Плюс: зосередженість, сфокусованість, глибина, концентрація. Мінус: суб’єктивність, упущення можливостей, закритість, інертність. Увага спрямована не так на самі об’єкти, як на власні відчуття й переживання щодо них. Первинним є ставлення до об’єкта, а сам об’єкт — вторинний. Події, що відбуваються, проходять фазу рефлексії, пропускаються крізь себе й лише потім проговорюються. Мовлення інтроверта суб’єктивніше, із частішим «я», заглиблене всередину питання. Інтровертові простіше пристосуватися до створених життєвих умов, ніж самому створювати нові. Поглибити інтерес інтровертові легше, ніж розширити його. Сприйняття інтроверта загалом глибше, але менш об’єктивне, ніж в екстраверта. Образна аналогія: інтроверт «викопає одну глибоку криницю, тоді як екстраверт викопає багато неглибоких». Щоб скласти думку, інтровертові простіше глибоко осмислити дані з одного джерела, ніж поверхово зіставляти чужі думки. Віддавання енергії інтроверта спрямоване всередину й орієнтоване на збереження (в екстраверта — на витрачання). Тому середньостатистичний інтроверт виглядає спокійним, посидючим і мовчазним. Його увага сфокусована, йому легше, ніж екстравертові, виконувати одну справу, не відволікаючись на іншу. Робота в людному місці може знизити продуктивність. Приклад: Робесп’єр, Єсенін, Достоєвський, Бальзак, Дюма, Габен, Горький, Драйзер.

ІНТУЇТ — людина теорій, абстракцій і світу ідей; налаштована на те, що відбувається «завжди й усюди» (на відміну від сенсорика, зосередженого на «тут і тепер»). Плюс: розвинена фантазія, оригінальність, креативність. Мінус: нерішучість, «багато слів, мало справи». Основне джерело інформації інтуїта — пам’ять, уява, чуття, інтуїція. Він краще працює з абстрактною інформацією (теорії, історія, філософія, метафізика), любить простежувати неочевидні взаємозв’язки. Інтуїт схильний «відлітати» у власні думки, випадати з реальності. Сприйняття «далекозоре» — осмислює світ «за горизонтом» (за межами чуттєвого сприйняття), тому виявляє далекоглядність, креативність, схильний розмірковувати про можливий розвиток подій, а не про те, що перебуває перед ним тут і тепер. Інтуїт заздалегідь проживає майбутні ситуації, тому не відчуває великої залученості, коли вони настають. З одного боку, інтуїт не здатний віддатися силі моменту, з іншого — може об’ємно проживати будь-які події в уяві. Приклад: Робесп’єр, Бальзак, Єсенін, Достоєвський, Джек Лондон, Дон Кіхот, Гамлет, Гекслі.

ІНТУЇЦІЯ МОЖЛИВОСТЕЙ (може траплятися абревіатура ЧІ — чорна інтуїція) — одна з 8 лінз сприйняття в соціоніці. Сприймає світ як суміш різних категорій і можливостей. Щільно поєднує в мовленні категорії з далеких сфер («Я Маша, люблю синій колір. А ви знали, що синій колір можна отримати з чорнила каракатиці, яка водиться в Середземному морі? Ніколи не була на Середземному морі. А моя сестра була…»). Описуючи щось, часто заглиблюється в перелік варіантів розвитку подій і способів застосування, розвиває ідеї, перебирає можливості. Увага інтуїта можливостей багатовекторна, поверхова, розпорошена. У його мовленні часто звучать узагальнювальні абстрактні категорії на кшталт «якось, щось, кудись, якийсь, усяке, різне». Приклад: мовлення героїні Енн із фільму «Енн із Зелених Дахів».

ІНТУЇЦІЯ ЧАСУ (може траплятися абревіатура БІ — біла інтуїція) — одна з 8 лінз сприйняття в соціоніці. Сприймає світ глобально, схильна до ідеалізації й узагальнення, звичайні «локальні» об’єкти вбудовує в ширший смисловий і часовий контекст. Інтуїт часу здатний мислити в історико-футуристичній перспективі, оцінюючи теперішнє крізь призму минулого й можливого майбутнього, аналізує дух часу, актуальні тренди, суспільні тенденції, віяння й течії. Інтуїт часу здатний мислити образно, символічно, фантазувати, вигадувати метафори й із головою поринати у вигадані світи. У його мовленні часто можна почути відсилання до часу, темпу, трендів, образні вислови й метафори. Приклад: базова функція Бальзака та Єсеніна — Інтуїція Часу.

ІРРАЦІОНАЛ — людина спонтанна, непослідовна, мінлива, націлена на процес. Плюс: гнучкий, легко перемикається, легкий на підйом. Мінус: спонтанний, непередбачуваний, залежить від натхнення. Ірраціонал орієнтується на безпосереднє сприйняття, відчуття й враження, швидше реагує на зміну ситуації; він гнучкий і краще пристосовується, непередбачуваний, безтурботний, динамічний. Частіше за раціоналів відкидає соціальні догми й традиції. Рушійна сила ірраціонала — враження. Він довіряє відчуттям, шукає можливості їх випробувати. Ірраціонал схильний досягати кількох цілей водночас, паралельно й урозкид. Діє без заготовок, тому зосереджений на поточній ситуації. Це дає змогу швидше й гнучкіше реагувати на зміни. Стиль ірраціонала: «Почнімо, а далі розберемося!». Ірраціонал частіше за раціонала перестрибує з теми на тему; його мовлення непослідовне, дещо збивчасте й торкається більшої кількості тем, ніж вимагає контекст. Приклад: Бальзак, Єсенін, Жуков, Наполеон, Гекслі, Дон Кіхот, Габен, Дюма.

КВАЗІТОТОЖНИК — людина з конфліктної соціонічної квадри з ідентичними твоїм дихотоміями, за винятком нальності. Щодо функцій: в одного з двох квазітотожників-етиків, наприклад, сильною й ціннісною буде Етика Емоцій, у другого — Етика Відносин. Із двох квазітотожників-інтуїтів в одного сильною й ціннісною буде Інтуїція Часу, у другого — Інтуїція Можливостей. Приклад: Достоєвський і Єсенін, Дон Кіхот і Джек Лондон.

КВАЗІТОТОЖНІ ВІДНОСИНИ — один із 16 видів інтертипних відносин у соціоніці. Соціотипи, що перебувають у квазітотожних відносинах, називаються «квазітотожниками». Існує 8 можливих пар квазітотожників. Вони належать до конфліктних соціонічних квадр і, попри всю схожість дихотомій, відрізняються функціями. Якщо квазітотожники — сенсорики, то один із них обов’язково Сенсорик Комфорту, а другий — Вольовий Сенсорик. При цьому всі дихотомії квазітотожників ідентичні, крім раціональності/ірраціональності. Відносини квазітотожності вважаються нейтральними в соціоніці. Приклад: Робесп’єр і Бальзак, Горький і Габен.

КОНФЛІКТЕР — людина з конфліктної щодо тебе соціонічної квадри з протилежними дихотоміями й функціями. Базова функція конфліктера припадає на твою Больову, і навпаки. Приклад: Штірліц і Єсенін, Дюма і Джек Лондон.

КОНФЛІКТНІ ВІДНОСИНИ — один із 16 видів інтертипних відносин у соціоніці. Соціотипи, що перебувають у конфліктних відносинах, називаються «конфліктерами». Існує 8 можливих пар конфліктерів. Суть конфліктних відносин у тому, що конфліктери цілодобово транслюють семантику больових функцій одне одного, що сприймається обома як білий шум. Тривале спілкування з конфліктером спричиняє втому й нерозуміння. Вважаються найбільш несприятливими в соціоніці. Приклад: Бальзак і Гюго, Дон Кіхот і Драйзер.

ЛОГІК — людина фактів і закономірностей між об’єктами; принципова. Плюс: точний, об’єктивний, розважливий, прямолінійний. Мінус: слабка емпатія, різкість, незграбність у відносинах. Логік краще розуміється на механізмах, установлює взаємозв’язки, оперує цифрами. Більшою мірою керується необхідністю («потрібно / не потрібно»). Увага логіка зосереджена на фактах, закономірностях, причинах і наслідках: «як було / як стало», «чому / тому що». Логік часто може згадувати багато кількісних і цифрових показників (3 штуки, 269 разів, 8 кілометрів, 2 години, 20-й поверх, 10 шкіл тощо), навіть коли в цьому немає особливої потреби. У мовленні логік точніший за етика, тому висловлюється «сухіше», стриманіше, не приправляючи вислови великою кількістю епітетів і словесних прикрас. Логік здатний «рубати правду-матку», не пом’якшуючи висловів. Йому властиво називати речі своїми іменами. Якщо образно говорити про ролі логіків та етиків, то логіки — це суть (скажімо, сама цукерка), а етики — упаковка (обгортка). Цукерка сама по собі може бути доброю, але без належної презентації її ніхто не купить. Логік — штаб, етик — фронт. Робота в штабі має бути максимально предметною й продуктивною: там і так усі «свої люди», тому формальності, манірність і дифірамби зайві — важливий результат. Інша річ — фронт: там відбувається діалог із другою стороною, і важливо встановити довірливі, приємні відносини, а це поле етиків. Приклад: Робесп’єр, Бальзак, Жуков, Штірліц, Джек Лондон, Дон Кіхот, Максим Горький, Габен.

МІРАЖНИК — людина із сусідньої соціонічної квадри з такими самими Творчою, Фоновою й Больовою функціями, як у твого дуала. Тому міражник викликає інтерес, а спілкування з ним спочатку дуже нагадує спілкування з дуалом. Приклад: Дон Кіхот і Єсенін, Достоєвський і Гюго.

МІРАЖНІ ВІДНОСИНИ — один із 16 видів інтертипних відносин у соціоніці. Соціотипи, що перебувають у міражних відносинах, називаються «міражниками». Існує 8 можливих пар міражників. Міражник схожий на дуала ідентичними з ним Творчою, Фоновою й Больовою функціями, але Базова функція міражника є для іншого неціннісною. Міражні відносини вважаються перспективними в соціоніці. Приклад: Робесп’єр і Штірліц, Гамлет і Драйзер.

НАПІВДУАЛ — людина із сусідньої соціонічної квадри, з якою в тебе збігаються дихотомії етика/логіка або сенсорика/інтуїція, а в інших дихотоміях відносини повторюють дуальні. Приклад: Єсенін і Наполеон, Гюго і Горький.

НАПІВДУАЛЬНІ ВІДНОСИНИ — один із 16 видів інтертипних відносин у соціоніці. Соціотипи, що перебувають у напівдуальних відносинах, називаються «напівдуалами». Існує 8 можливих пар напівдуалів. Напівдуальні відносини належать до добрих і загалом найперспективніших за межами своєї квадри. На відміну від дуалів, напівдуали збігаються за логікою/етикою або інтуїцією/сенсорикою. Напівдуала можна визначити за базовою функцією — вона буде такою самою, як і в дуала. Приклад: Дюма і Гекслі, Жуков і Бальзак.

ПП-ТИП — людина з конфліктної щодо тебе соціонічної квадри, з якою у вас збігаються всі дихотомії, крім інтроверсії/екстраверсії, але за функціями ви цілковито відрізняєтеся. Якщо твоя Базова функція — Інтуїція Часу, то у твого ПП-типу базовою буде Інтуїція Можливостей. Приклад: Гекслі і Єсенін, Бальзак і Дон Кіхот.

ВІДНОСИНИ ПОВНОЇ ПРОТИЛЕЖНОСТІ — один із 16 видів інтертипних відносин у соціоніці. Соціотипи, що перебувають у відносинах повної протилежності, називаються «ПП-типами» (не плутати з правильним харчуванням). Існує 8 можливих пар ПП-типів. ПП-типи відрізняються всіма функціями, хоча й збігаються за дихотоміями (крім вертності). Серед двох ПП-типів — базових етиків один буде Етиком Емоцій, інший — Етиком Відносин тощо. Відносини повної протилежності вважаються неперспективними у спілкуванні. ПП-типи часто плутають типувальники, які визначають соціотип виключно за дихотоміями, не аналізуючи функцій. Відносини ПП вважаються несприятливими в соціоніці. Приклад: Гамлет і Достоєвський, Наполеон і Дюма.

РАЦІОНАЛ — людина передбачлива, послідовна, постійна, націлена на результат. Плюс: послідовний, передбачуваний, стабільний. Мінус: ригідний, розгублений у нових умовах. Раціонал більшою мірою орієнтується на розум, суспільну культуру й соціальні традиції, ніж на відчуття. Частіше мислить категоріями «прийнято / не прийнято», «належить / не належить», «так зазвичай роблять», ніж «хочу / не хочу», «відчуваю», «здається». Прагне дотримуватися прийнятого рішення; йому важче, ніж ірраціоналу, у процесі змінювати думку й пристосовуватися до нової ситуації. Раціонал ригідніший, твердіший, непоступливіший і передбачуваніший за ірраціонала. Також раціонал здається обережнішим і постійнішим. Він схильний досягати цілей поетапно, одну за одною, готуватися: формувати покроковий план дій та обґрунтовувати (раціоналізувати) для себе сенс його виконання. Середній раціонал, на відміну від ірраціонала, говорить послідовніше, тримається визначеної лінії розмови й рідко відволікається на інші теми. Приклад: Робесп’єр, Достоєвський, Гюго, Штірліц, Джек Лондон, Гамлет, Горький, Драйзер.

РЕВІЗОР — людина із сусідньої соціонічної квадри з такою самою Базовою функцією, як у твого конфліктера. Творча функція ревізора ідентична твоїй Базовій. Приклад: Джек Лондон — ревізор Єсеніна, Дюма — ревізор Гамлета.

ПІДРЕВІЗНИЙ — людина із сусідньої соціонічної квадри, Больова функція якої припадає на твою Базову. Приклад: Гюго — підревізний Єсеніна, Габен — підревізний Гюго.

ВІДНОСИНИ РЕВІЗІЇ — один із 16 видів інтертипних відносин, описаних у соціоніці. Їх називають асиметричними, бо серед двох соціотипів, що перебувають у відносинах ревізії, один є ревізором, а другий — підревізним. У кожного соціотипу в соціоні є свій ревізор і свій підревізний. Відносини ревізії вважаються неперспективними в соціоніці.

РОДИЧ — людина з такою самою, як у тебе, базовою функцією. Родич збігається з тобою за нальністю, вертністю та сенсорикою/інтуїцією. Якщо ти, наприклад, інтуїт, інтроверт, ірраціонал, то й твій родич — інтуїт, інтроверт, ірраціонал. Приклад: Бальзак і Єсенін, Дон Кіхот і Гекслі.

СПОРІДНЕНІ ВІДНОСИНИ — один із 16 видів інтертипних відносин у соціоніці. Соціотипи, що перебувають у споріднених відносинах, називаються «родичами». Існує 8 можливих пар родичів, і всі вони з різних квадр. У родичів ідентичні базові функції, а творча (друга за силою) одного припадає на больову іншого. Дві з чотирьох функцій у родичів будуть однаково ціннісними. І дві, відповідно, неціннісними. Приклад: Дюма і Габен, Штірліц і Джек Лондон.

РОЛЬОВА ФУНКЦІЯ — одна з 8 соціонічних функцій, двовимірна й неціннісна для соціотипу. Тобто функція слабка, у мовленні майже не озвучуватиметься. Докладна інформація за рольовою сприймається рівно, здається незрозумілою й безглуздою. Приклад: рольова функція Єсеніна — Сенсорика Відчуттів.

СЕМАНТИКА МОВЛЕННЯ — це слова, словосполучення й смислові категорії, якими ти описуєш світ. Приклад: «Відчуття внутрішнього неспокою не давало мені спокою. Як він міг так безчесно вчинити? Адже це неправильно!» — семантика Етики Відносин. «День, у якому була їжа, кращий за день, у якому її не було» — опис їжі семантикою Інтуїції Часу. Будь-яке явище можна описати семантикою однієї з восьми соціонічних функцій.

СЕНСОРИК — людина практики, конкретики й світу речей; налаштована на те, що відбувається тут і тепер (на відміну від інтуїта, зосередженого на «завжди й усюди»). Плюс: конкретний, уважний, виконавчий. Мінус: слабкі фантазія та образне мислення, недалекоглядний. Основне джерело сприйняття сенсорика — власні органи чуття й відчуття тіла. Сенсорик зібраний, частіше перебуває «тут» і «тепер». Сприйняття «короткозоре» — краще бачить світ «до горизонту», тому виявляє практичність, діловитість і здається недалекоглядним. Сенсорик не схильний заздалегідь проживати в уяві майбутні події, тому більше залучений у момент їх настання. З одного боку, уява сенсорика обмежена, з іншого — він може віддатися силі моменту. Сенсорик висловлюється конкретно, описуючи простір та його властивості. Приклад: Гюго, Жуков, Наполеон, Штірліц, Дюма, Горький, Драйзер, Габен.

СЕНСОРИКА КОМФОРТУ (може траплятися абревіатура БС — біла сенсорика) — одна з 8 лінз сприйняття в соціоніці. Чутлива до органів сприйняття (дотику, нюху, слуху, зору). Сенсорик комфорту дуже вибагливий у відчуттях і потребах тіла — як свого, так і чужого. Схильний звертати увагу на властивості, матеріали, температуру й кольори речей. Мовлення сенсорика комфорту насичене подробицями описів фізичного світу. Часто наповнює мовлення конкретними деталями й докладними описами; не говорить «загалом», навпаки — прискіпливий до дрібниць. Схильний продумувати й створювати затишок, комфорт, ергономічність і зручності. Має практично-прикладний склад мислення (не так теоретик, як виконавець). Чутливо розрізняє й озвучує відмінності фізичних станів усіляких об’єктів. У його мовленні часто звучать відсилання до «зручно, комфортно, холодно, спекотно, твердий, м’який, м’яке світло, різке світло, приглушене тощо». Приклад: базова функція Дюма та Габена — Сенсорика Комфорту.

СОЦІОНІКА — це психологічна типологія, яка поділяє людей на 16 типів залежно від того, як вони сприймають навколишній світ.

СОЦІОТИП — це один із 16 типів у соціоніці. Кожен соціотип має свої сильні й слабкі сторони залежно від провідних лінз сприйняття (може траплятися абревіатура ТІМ — Тип Інформаційного Метаболізму).

СТРУКТУРНА ЛОГІКА (може траплятися абревіатура БЛ — біла логіка) — одна з 8 лінз сприйняття в соціоніці. Сприймає світ, поділяючи його на категорії, компоненти, елементи й складники; аналізує, структурує та впорядковує інформацію, використовує констатувальні, ускладнені формулювання й мовні конструкції. Мовлення структурного логіка насичене цифрами, статистичними даними й об’єктивними фактами. Оцінює логічність/нелогічність інформації. Розрізняє й озвучує закономірності та взаємозв’язки між об’єктами. Шукає й описує причинно-наслідкові зв’язки. Використовує неупереджені формулювання без опису почуттів. У мовленні структурного логіка часто можна почути слова на кшталт «категорія, розряд, вид, тип, особина, розважальні заходи, розслаблювальні дії», а також знеособлення живих об’єктів на зразок «підтримувальний склад» (у значенні «люди, які працюють у відділі підтримки»). Приклад: базова функція Робесп’єра та Горького — Структурна Логіка.

СУПЕРЕГО-ПАРТНЕР — людина з конфліктної щодо тебе соціонічної квадри, з якою у вас збігаються лише дихотомії вертності й нальності. Твоя Творча функція припадає на Больову твого суперего-партнера, і навпаки. Приклад: Габен і Єсенін, Горький і Достоєвський.

ВІДНОСИНИ СУПЕРЕГО — один із 16 видів інтертипних відносин у соціоніці. Соціотипи, що перебувають у відносинах суперего, називаються «суперего-партнерами». Існує 8 можливих пар суперего-партнерів. Вони обов’язково належать до конфліктних квадр, а Творча функція одного припадає на Больову іншого. Попри те, що в суперего-партнерів збігаються вертність і нальність, відносини суперего вважаються одними з неперспективних у соціоні. Приклад: Гюго і Джек Лондон, Наполеон і Дон Кіхот.

СУГЕСТИВНА ФУНКЦІЯ — одна з 8 соціонічних функцій, одновимірна й ціннісна для соціотипу. Тобто функція слабка, у мовленні майже не транслюватиметься, але запит на інформацію за нею є. Приклад: сугестивна функція Єсеніна — Вольова Сенсорика.

ТВОРЧА ФУНКЦІЯ — одна з 8 соціонічних функцій, тривимірна й ціннісна для соціотипу. Друга за силою (після Базової) функція в психіці людини. Через Творчу функцію людина аналізує світ у режимі «увімкнено/вимкнено», але так само повно й об’ємно. Розмірковуючи про різні сфери життя, вона використовує багато висловів саме із семантики своєї Творчої функції. У середньому Базова й Творча звучать у мовленні майже порівну. Приклад: творча функція Жукова — Структурна Логіка.

ТОТОЖНИК — це людина одного з тобою соціонічного типу. Усі сильні й слабкі сторони тотожників цілковито ідентичні. Приклад: Єсенін і Єсенін, Габен і Габен, Дюма і Дюма.

ТОТОЖНІ ВІДНОСИНИ — один із 16 видів інтертипних відносин у соціоніці. Соціотипи, що перебувають у тотожних відносинах, називаються «тотожниками». Існує 16 можливих тотожних пар. Тотожники належать до однієї квадри й мають ідентичні сильні та слабкі сторони. Тотожні відносини — це відносини максимального взаєморозуміння. Приклад: Джек Лондон і Джек Лондон, Драйзер і Драйзер.

ФОНОВА ФУНКЦІЯ — одна з 8 соціонічних функцій, чотиривимірна (як і Базова), але неціннісна для соціотипу. Фонова функція збігається з Больовою функцією дуала, тому не буде рясно озвучуватися в мовленні; її мета — за замовчуванням прикривати Больову дуала. Приклад: фонова функція Жукова — Ділова Логіка.

СОЦІОНІЧНІ ФУНКЦІЇ — канали сприйняття інформації з навколишнього світу. Виокремлюють базову, творчу, фонову, активаційну, сугестивну, рольову, обмежувальну й больову. Вони відрізняються вимірністю та ціннісністю для конкретного соціотипу. Приклад: Етика Емоцій у Єсеніна — творча, тривимірна, ціннісна. Ділова Логіка у Єсеніна — больова, одновимірна, неціннісна.

ЧІ — Чорна Інтуїція. Дивись «Інтуїція Можливостей».
ЧЛ — Чорна Логіка. Дивись «Ділова Логіка».
ЧС — Чорна Сенсорика. Дивись «Вольова Сенсорика».
ЧЕ — Чорна Етика. Дивись «Етика Емоцій».

КАРЛ ЮНГ — швейцарський психіатр і педагог, засновник одного з напрямів глибинної психології — аналітичної психології. Автор системи типології особистості, заснованої на понятті психологічної установки, яка може бути екстравертною або інтровертною, та на переважанні однієї з основних психічних функцій — мислення (логіки), почуття (етики), відчуття (сенсорики) або інтуїції.